Marlin 795, mini-rifle workhorse
Добавлено: 19 апр 2016, 21:20
Після першого великого матчу з міні-райфл KMRO 2016 я чув від суддів про велику кількість затримок при стрільбі у учасників (в моєму скводі затримки були, але не так вже й багато). Зрозуміло, що нова для нас зброя під досить проблемний для semi-auto патрон на перших порах не може бути бездоганною; і скоро народ знайде ходи для вирішення самих типових проблем (як от у сусідній темі про тюнінг Ruger 10/22).
Але я вирішив створити цю тему, щоб розказати тим, хто ще із зацікавленістю дивиться в сторону mini-rifle про менш відомий за визнаних лідерів .22lr (Ruger 10/22 і Remington 597) карабін Marlin 795. Мені пощастило стати власником саме цього карабіну випадково: я вже налаштувався на Remington 597, купив три магазини ProMag для нього, домовився про переміщення карабіну зі складу в магази, збирався одразу після цього викупити його (і чекати дозвіл) -- але прямо перед носом цей останній у Києві екземпляр купили просто зі складу. Мій сум був безмірний; як і вдячність Сашкові Зінченко, котрий порадив "подивись на Marlin 795, сам би собі взяв такий, якби на момент купівлі у нас були магазини на 20+ патронів -- а вони вже є". Не ризикуючи вдруге, я дізнався у якому магазині є знову ж останній у Києві екземпляр, поїхав туди з грішми, взяв карабін до рук, і одразу побіг до каси.
З першого ж дотику карабін мене причарував -- класична компоновка з ложею Монте-Карло, чудовий баланс і вкладка, приємні штатні прицільні засоби; плюс не такі очевидні речі, як товстий ствол, оптимізована під м'яку кулю нарізка micro rifling (16 нарізів), ну і затворна затримка теж дуже в тему. Дві речі не давали мені оцінити його як "краще не буває!" -- кнопка запобіжника позаду спускової скоби (менш зручно знімати, ніж якби вона була зпереду) і штатний магазин на 10 патронів (який на мій погляд занадто випирає униз з естетичної точки зору, та ще й блищить нержавійкою). Але до першого можна звикнути; а друге вирішилось замовленням з Brownells чорного магазину на 7 патронів (дякую, Віталь!).
Далі пішов самий позитив. Карабін виявився простим і надійним у роботі; під час підготовки до матчу загальний настріл склав за 8 сотень, з кількома затримками по вині патрону (осічка, усувається одним рухом затвору). Штатний приціл після невеликої корекції "під себе" (вертикальна поправка робиться легко, перестановкою клиновидного елементу; горизонтальна вимагає підстукування молотком) дозволив впевнено брати мішені першим пострілом (на дистанції до 70 м). Магазини ProMag на 25 патронів (реально влазить 27) працювали без нарікань, та ще й красиво виглядали. Ну і для швидкої стрільби вирішив поставивити коліматор (Burris FasFire III), спочатку думав брати перехідник dovetail-weaver, але задавив жабу і взяв базу Henneberger для прицілів Docter на ластхвіст (шматочок фрезерованого алюмінію ціною в чверть карабіну вражає, так) -- це дало мінімальну за висотою прицільну лінію, практично як на штатному прицілі.
Окремо порадувала конструкція карабіну під час першої чистки -- одна зворотня пружина, та ще й зі штоком робить знімання (а особливо встановлення назад!) затвору легким і приємним. Єдиний мінус тут (як для більшості карабінів .22l semi-auto, крім Ruger 10/22 Takedown) -- неможливо чистити нормально з казни; але тут проблему частково вирішує Hoppe's Boresnake і протягування патчів за схемою "вставляємо шомпол з дула, накручуємо його на вішер з патчем, витягаємо з казни в напрямку дула".
Ну і, нарешті, про роботу на матчі: стріляли удвох з племінником, 318 пострілів, одна затримка у племінника (як я зрозумів, не екстрагувалась гільза через піддуття); у мене все було тьху-тьху-тьху, щоб і далі тільки так.
Словом, рекомендую розглядати і такий варіант. Якщо буде інтерес -- можу розвинути тему, фотографії якісь викласти, на запитання відповісти.
Але я вирішив створити цю тему, щоб розказати тим, хто ще із зацікавленістю дивиться в сторону mini-rifle про менш відомий за визнаних лідерів .22lr (Ruger 10/22 і Remington 597) карабін Marlin 795. Мені пощастило стати власником саме цього карабіну випадково: я вже налаштувався на Remington 597, купив три магазини ProMag для нього, домовився про переміщення карабіну зі складу в магази, збирався одразу після цього викупити його (і чекати дозвіл) -- але прямо перед носом цей останній у Києві екземпляр купили просто зі складу. Мій сум був безмірний; як і вдячність Сашкові Зінченко, котрий порадив "подивись на Marlin 795, сам би собі взяв такий, якби на момент купівлі у нас були магазини на 20+ патронів -- а вони вже є". Не ризикуючи вдруге, я дізнався у якому магазині є знову ж останній у Києві екземпляр, поїхав туди з грішми, взяв карабін до рук, і одразу побіг до каси.
З першого ж дотику карабін мене причарував -- класична компоновка з ложею Монте-Карло, чудовий баланс і вкладка, приємні штатні прицільні засоби; плюс не такі очевидні речі, як товстий ствол, оптимізована під м'яку кулю нарізка micro rifling (16 нарізів), ну і затворна затримка теж дуже в тему. Дві речі не давали мені оцінити його як "краще не буває!" -- кнопка запобіжника позаду спускової скоби (менш зручно знімати, ніж якби вона була зпереду) і штатний магазин на 10 патронів (який на мій погляд занадто випирає униз з естетичної точки зору, та ще й блищить нержавійкою). Але до першого можна звикнути; а друге вирішилось замовленням з Brownells чорного магазину на 7 патронів (дякую, Віталь!).
Далі пішов самий позитив. Карабін виявився простим і надійним у роботі; під час підготовки до матчу загальний настріл склав за 8 сотень, з кількома затримками по вині патрону (осічка, усувається одним рухом затвору). Штатний приціл після невеликої корекції "під себе" (вертикальна поправка робиться легко, перестановкою клиновидного елементу; горизонтальна вимагає підстукування молотком) дозволив впевнено брати мішені першим пострілом (на дистанції до 70 м). Магазини ProMag на 25 патронів (реально влазить 27) працювали без нарікань, та ще й красиво виглядали. Ну і для швидкої стрільби вирішив поставивити коліматор (Burris FasFire III), спочатку думав брати перехідник dovetail-weaver, але задавив жабу і взяв базу Henneberger для прицілів Docter на ластхвіст (шматочок фрезерованого алюмінію ціною в чверть карабіну вражає, так) -- це дало мінімальну за висотою прицільну лінію, практично як на штатному прицілі.
Окремо порадувала конструкція карабіну під час першої чистки -- одна зворотня пружина, та ще й зі штоком робить знімання (а особливо встановлення назад!) затвору легким і приємним. Єдиний мінус тут (як для більшості карабінів .22l semi-auto, крім Ruger 10/22 Takedown) -- неможливо чистити нормально з казни; але тут проблему частково вирішує Hoppe's Boresnake і протягування патчів за схемою "вставляємо шомпол з дула, накручуємо його на вішер з патчем, витягаємо з казни в напрямку дула".
Ну і, нарешті, про роботу на матчі: стріляли удвох з племінником, 318 пострілів, одна затримка у племінника (як я зрозумів, не екстрагувалась гільза через піддуття); у мене все було тьху-тьху-тьху, щоб і далі тільки так.
Словом, рекомендую розглядати і такий варіант. Якщо буде інтерес -- можу розвинути тему, фотографії якісь викласти, на запитання відповісти.
)
она ужасная.
