Re: Самооборона. Так ли очевидны её последствия!?
Добавлено: 06 авг 2015, 16:12
mariobasler
Держите...
Справа № 138/2727/14-к
Провадження №11-кп/772/402/2015 Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: Капацин Л. В.
Доповідач : Зайцев В. А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 червня 2015 рокум. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області в складі:
Головуючого - судді Зайцева В.А.,
суддів: Слободяна К.Б., Ковальської І.А.,
при секретарі Діденко В.В.,
за участю прокурора Злощинської Н.М.,
представника потерпілого - адвоката Корнаги О.І.,
захисника - адвоката Чумака Д.П.,
обвинуваченого ОСОБА_4,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщені суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами: прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції Войтенка А.Е., адвоката Чумака Д.П. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, адвоката Корнаги О.І. в інтересах потерпілого ОСОБА_6 та апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 з доповненнями на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18 лютого 2015 року, яким ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженецьта житель АДРЕСА_1, громадянин України, раніше не судимий, визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, та йому призначене покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, з покладенням на нього певних обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ст.76 КК України, що зазначені у вироку.
Вирішено долю речових доказів та питання про судові витрати.
Згідно вироку 10 квітня 2014 року біля 10:00 год. на території домоволодіння АДРЕСА_1, що належить обвинуваченому ОСОБА_4, під час перевірки водопроводу працівниками КП "Водоканал" між обвинуваченим та директором КП "Водоканал" ОСОБА_6 виник конфлікт, в результаті якого ОСОБА_4, взявши з свого автомобіля травматичний пістолет марки "Форт" 12 РМ, який офіційно на нього зареєстрований, витяг його з кобури та, підійшовши у притул до ОСОБА_6, почав погрожувати останньому вбивством та застосуванням зброї, направляючи при цьому в його сторону ствол пістолета. Дані погрози ОСОБА_6 сприйняв як реальну загрозу своєму життю та здоров'ю і покинув домоволодіння ОСОБА_4, побоюючись за своє життя.
До початку апеляційного розгляду прокурор, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції Войтенко А.Е., від своєї апеляційної скарги відмовився на підставі ст. 403 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі з доповненнями вважає вирок незаконним, який підлягає скасуванню, а кримінальне провадження відносно нього - закриттю за відсутністю в його діях складу злочину. Посилається на однобічність, неповноту і упередженість досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення кримінального процесуального закону, вважає, що обвинувальний вирок побудований на недопустимих доказах. Стверджує, що суд взяв до уваги лише покази потерпілого ОСОБА_6 та свідків з його боку, а свідчення членів його родини не взяв до уваги. Наголошує, що в нього не було наміру спричинити комусь шкоду, тим більше вбивати потерпілого ОСОБА_6, оскільки він діяв в межах необхідної оборони.
Адвокат Чумак Д.П. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі вважає вирок незаконним, необґрунтованим і просить його скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.129 КК України. Посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінального процесуального закону. Наголошує, що його підзахисний безпідставно притягнутий до кримінальної відповідальності, оскільки всі докази обвинувачення були створені штучно, незаконним шляхом, а тому вони мали б бути визнані судом недопустимими, проте суд залишив це поза увагою, надавши їм невірну оцінку у вироку.
Представник потерпілого - адвокат Корнага О.І. в своїй апеляційній скарзі вважає призначене ОСОБА_4 покарання занадто м'яким, а тому просить вирок в цій частині змінити і призначити ОСОБА_4 більш суворе покарання у виді 2-х років обмеження волі. Посилається на невідповідність призначеного покарання особі винного, оскільки ОСОБА_4 не визнав своєї вини, не розкаявся у вчиненому, весь час намагався заплутати слідство з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, вчинив кримінальне правопорушення стосовно осіб, які перебували при виконанні посадових обов'язків, спрямоване на недопущення документування факту несплати обвинуваченим протягом 10-ти років за користування водовідведенням та каналізацією.
Заслухавши доповідь судді, виступи в дебатах: обвинуваченого ОСОБА_4, його захисника - адвоката Чумака Д.П., які повністю підтримали свої апеляційні скарги і просили їх задовольнити, представника потерпілого - адвоката Корнаги О.І., який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечив проти апеляційних скарг обвинуваченого та його адвоката, прокурора Злощинської Н.М., яка заперечувала проти поданих апеляційних скарг, вважала вирок законним і обґрунтованим, вину ОСОБА_4 у вчиненому доведеною і просила залишити його без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 з доповненнями та апеляційна скарга адвоката Чумака Д.П. підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника потерпілого - адвоката Корнаги О.І. задоволенню не підлягає.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення на підставі спірних, суперечливих доказів, яким не дав оцінки з точки зору їх належності та допустимості, при цьому надав перевагу одним доказам, критично поставившись до інших за тотожних обставин.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 як у суді першої так і апеляційної інстанції стверджував, що ніколи не був абонентом Могилів-Подільського водоканалу і має власну свердловину, проживає за адресою АДРЕСА_1, а нумерація будинків ніколи не мінялась. Заяву про підключення до мережі водопостачання, датовану 2003 роком, копія якої є в матеріалах провадження, він ніколи не писав, вважає її підробленою, як і схему водопостачання будинку АДРЕСА_2, до якого він не має ніякого відношення і з цього приводу він звернувся до правоохоронних органів та відкрите кримінальне провадження. Зазначений будинок знаходиться від його будинку №153 на відстані біля одного кілометра. Саме тому, вважаючи дії працівників водоканалу, які увірвалися на територію його домоволодіння та почали демонтаж обладнання свердловини, неправомірними, зажадав, щоби вони вийшли з подвір'я, а коли ОСОБА_6 почав йому погрожувати, взяв зареєстрований на його ім'я травматичний пістолет та повторив свою вимогу.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 також пояснив, що як приватний підприємець встановлював систему відеоспостереження на Могилів-Подільському водоканалі і з ним до цих пір не розрахувались. Двічі нагадував директору ОСОБА_7 про необхідність погашення боргу. Вважає ці обставини взаємопов'язаними з подіями, що сталися 10.04.2014 року.
З показань потерпілого ОСОБА_7 - директора КП "Водоканал" в суді першої інстанції вбачається, що 10.04.2014 року біля 10 години ранку йому повідомили, що абонент ОСОБА_4 не допускає контролера для проведення перевірки за адресою: АДРЕСА_1. Він з працівниками виїхав на об'єкт, поспілкувався по мобільному телефону з ОСОБА_4 і той, перебуваючи у нетверезому стані, відкрив їм хвіртку і впустив комісію. Слюсар ОСОБА_8 виявив несанкціоноване підключення до центрального водогону. Після цього господар почав вести себе неадекватно, дістав пістолет і почав погрожувати вбивством. Дружина ОСОБА_4 почала говорити чоловіку, щоб не робив дурниць і забрала в нього пістолет.
Свідчення, аналогічні показанням потерпілого - директора КП "Водоканал" ОСОБА_7 суду дали свідки: ОСОБА_9,. - головний інженер КП "Водоканал", ОСОБА_10 - інженер-геодезист КП "Водоканал", ОСОБА_11 - контролер КП "Водоканал", ОСОБА_12 - начальник абонентського відділу КП "Водоканал", ОСОБА_8 - слюсар КП "Водоканал", ОСОБА_13 - начальник управління житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради.
Зазначені показання, як це вказано у вироку, суд вважав необхідним покласти в основу вироку, оскільки вони є послідовними, логічними, співпадають між собою та з іншими доказами у справі. Суд першої інстанції також зазначив, що не може визнати обґрунтованими доводи обвинуваченого та його захисника щодо зацікавленості свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_15 в результатах даної кримінальної справи, так як вони є підлеглими ОСОБА_7, оскільки дані ними у судовому засіданні показання погоджуються з показаннями свідка ОСОБА_13, який не є підлеглим потерпілого, не перебуває з ним в будь-яких особистих стосунках, а тому у суду немає підстав сумніватися у їх об'єктивності (а.с. 192).
При цьому суд критично поставився до показань свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які є родичами обвинуваченого, та ОСОБА_19, яка є близькою знайомою сім'ї і доглядає за дітьми, вважаючи цих осіб зацікавленими у результатах розгляду справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими твердження апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про однобічність розгляду справи та упереджену оцінку доказів, оскільки всі допитані судом свідки знаходяться у прямому підпорядкуванні ОСОБА_7, а свідок ОСОБА_13, навпаки, - є його начальником. Всі вони, в разі доведення факту неправомірності дій керівника КП "Водоканал", з приводу чого ОСОБА_4 звернувся до правоохоронних органів і за його заявою відкрите кримінальне провадження за ст. ст. 162, 364 КК України, можуть нести відповідальність, а, отже, є особами вкрай зацікавленими.
Натомість, свідки ОСОБА_4, які є його родичами, що об'єктивно зумовлено місцем подій, що відбулися, яке є помешканням сім'ї, дали суду показання, які, на думку колегії суддів, не підлягають критичній оцінці.
Зокрема, дружина обвинуваченого ОСОБА_16 засвідчила суду, що 10.04.2014 року біля 9 год. 30 хв. вона розбудила чоловіка, який ще спав, оскільки до них дзвонили невідомі люди. Чоловік пішов на вулицю, а вона залишилась на порозі будинку. Через декілька хвилин на територію домоволодіння увірвалися невідомі їй люди і одразу пішли до свердловини, що знаходиться у них на подвір'ї, хоча дозволу на те їм ніхто не давав. Один з них заліз в колодязь, а ОСОБА_7 наказав розкрутити водопровід до будинку, однак ОСОБА_4 почав забороняти це робити, після чого почав погрожувати чоловіку. ОСОБА_4 пішов до свого автомобіля та повернувся з травматичним пістолетом, якого він навіть не витягував з кобури, та сказав, що у нього є чим захищатися. Через декілька хвилин чоловік віддав їй пістолет, а ОСОБА_7 знову погрожував убивством. Після того, як вони покинули домоволодіння, чоловік також поїхав, наказавши нікому не відкривати двері.
З показань свідка ОСОБА_17 - тещі обвинуваченого вбачається, що в той день, точної дати якого не пам'ятає, вона розбудила дочку, так як хтось дзвонив у домофон. Дочка розбудила чоловіка, він пішов і відкрив хвіртку. Бачила шістьох людей, які увірватися на подвір'я, пішли до люка, який знаходився з іншої сторони будинку. Потім ОСОБА_7 наказав одному з працівників, в руках якого була монтировка, залізти до люка. Коли останній заліз до колодязя, ОСОБА_7 наказав крутити. ОСОБА_4 просив їх залишити територію домоволодіння, на що ОСОБА_11 запитав його хто він тут такий. Через декілька хвилин ОСОБА_4 кудись пішов і прийшов з чимось в руках, як потім з'ясувалось це був пістолет, і сказав, що у нього є чим захищатись та щоб всі виходили з подвір'я. Люди вийшли на вулицю, залишився ОСОБА_11 та ще один чоловік. ОСОБА_4 передав пістолет дружині, тоді ОСОБА_11 почав на нього наступати, але той другий чоловік його стримував.
Свідок ОСОБА_18 - тесть обвинуваченого - суду першої інстанції пояснив, що коли ОСОБА_4 відчинив хвіртку, на подвір'я увірвалося 6 людей, які без дозволу господаря одразу пішли до свердловини. ОСОБА_4 почав запитувати чому вони щось роблять без його дозволу, на що ОСОБА_7 почав погрожувати, що тут все перекопає і всіх закопає. Між ними виникла сварка і ОСОБА_4 пішов до автомобіля та повернувся з пістолетом в руках і сказав, що в нього є чим захищатися і попросив залишити територію його домоволодіння. Працівники водоканалу вийшли, а ОСОБА_11 залишився. Тоді ОСОБА_4 віддав пістолет своїй дружині, а ОСОБА_11 знову почав йому погрожувати. Через деякий час всі залишили домоволодіння, а ОСОБА_4 поїхав по своїм справам.
З показань свідка ОСОБА_20, яка на прохання подруги ОСОБА_17 інколи доглядає за дітьми ОСОБА_4, вбачається, що коли він відчинив хвіртку на подвір'я зайшли 5-6 чоловік, серед яких була жінка. Вони одразу ж попрямували до люка. Вона спостерігала за подіями з вікна. Як їй потім стало відомо, ОСОБА_7, директор водоканалу, наказав відкрити люк. Один чоловік заліз в люк, а ОСОБА_7 давав йому команди "перевірити" та "відкрутити". В цей момент ОСОБА_4 попросив усіх присутніх, щоби вони нічого не розбирали та покинули територію його домоволодіння. У відповідь ОСОБА_11 почав погрожувати: "Хто ти тут такий?" Свідок злякалася, забрала дітей на другий поверх будинку і що відбувалось далі не знає.
Таким чином, і свідки - працівники водоканалу, і свідки - родичі обвинуваченого майже однаково (кожен з свого боку) описали одні і ті ж події - проникнення працівників водоканалу на територію приватного домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, невдоволення останнього діями відвідувачів та вимогу залишити домоволодіння і демонстрацію пістолета та погрозу його застосування.
Тому, на переконання суду апеляційної інстанції, насамперед необхідно було встановити правомірність дій працівників водоканалу, зокрема, його директора - потерпілого ОСОБА_6
В матеріалах кримінального провадження (а.с. 11 т. 2) міститься копія заяви ОСОБА_4, датована 12.08.2003 року на ім'я директора водоканалу про надання дозволу на підключення його домоволодіння до водогінної та каналізаційної мережі міста, а також схема підключення водогінно-каналізаційної мережі до домоволодіння ОСОБА_21 (а.с. 10 т. 2). В обох документах адресою домоволодіння зазначено АДРЕСА_2, де ОСОБА_4 ніколи не проживав і йому воно не належить.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що про існування цих документів дізнався після подачі заяви щодо неправомірних дій ОСОБА_7 Ніколи зазначеної заяви не писав, почерк та підпис на заяві не його. Крім того, ОСОБА_4 повідомив, що з приводу підробки звернувся з заявою до міліції, яка відкрила кримінальне провадження. Проте, оригіналів заяви та схеми водоканал не надав, повідомивши, що збереглись лише копії.
Представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат Корнага в суді апеляційної інстанції пояснив, що ОСОБА_4 мав заборгованість по сплаті за водопостачання та водовідведення з 2003 року, при цьому письмового договору на надання послуг не укладалось, він був укладений в усній формі і у такий самий спосіб вносилися подальші зміни до нього.
Сам же потерпілий ОСОБА_7 показував суду першої інстанції, що йому повідомили, що абонент будинку АДРЕСА_1 не допускає контролерів і одразу ж туди виїхав, де слюсар ОСОБА_8 виявив несанкціоноване підключення до центрального водогону.
Орган досудового слідства не проводив таку слідчу дію як огляд місця події, який при внесенні відомостей до ЄРДР зазначено як АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 1-2), а в подальшому вже зазначено як АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 53) на предмет наявності лічильника використання води, або ж слідів самовільного підключення до водогону.
Таким чином, ні орган досудового слідства, ні суд не з'ясували: чи існувала заборгованість у абонента будинку № 179-А, де за твердженням представника потерпілого в суді апеляційної інстанції було встановлено лічильник, і чому впродовж 11 років будь-яких перевірок не проводилось, і заборгованість не стягувалась, і чому контролери добивалися до домоволодіння №153, яке в даних водоканалу не зазначено, або ж чи встановлений факт самовільного водовикористання ОСОБА_4 з огляду навіть на те, що з моменту подій минуло більше року і підтвердження цього водоканалом не здобуто.
Згідно ст. 63 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 6 грудня 1988 року (п. 143) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи обов'язки, судді не розпочинати розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов'язок доказування лежить на обвинуваченні.
Акт обстеження, що міститься в матеріалах провадження (т. 1, а.с. 9), колегія суддів не може сприйняти як належний доказ, оскільки жоден зі свідків, як з боку обвинувачення, так і захисту не пояснили в який саме момент його було складено і чому там зазначено, що ОСОБА_4 від підпису відмовився. Крім того, акт засвідчує про виявлення підключення біля будинку №179-А, який за словами ОСОБА_4 знаходиться на відстані близько одного кілометра від його будинку №153, де працівники водоканалу демонтували обладнання свердловини, належної ОСОБА_4 Отже, твердження ОСОБА_4 про те, що він не є і ніколи не був абонентом водоканалу, а тому, не зобов'язаний був допускати контролерів ніким не спростовані.
Згідно висновку експерта №279-Б від 13.06.2014 року вилучений в ОСОБА_4 належним чином зареєстрований за ним пістолет є короткоствольною вогнепальною зброєю - гладкоствольным самозарядним пістолетом моделі "Форт-12РМ", виготовлений заводським способом, призначеним для стрільби (відстрілу) патронів, споряджених еластичними снарядами травматичної (несмертельної) дії (т. 1, а.с. 59-61).
Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.
Кожному, згідно ст. 30 Конституції, гарантується недоторканість житла, не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Відповідно до ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Право на необхідну оборону є абсолютним: кожна особа має право вжити заходів оборони від суспільно небезпечного посягання незалежно від того, чи має вона можливість уникнути посягання або звернутись за допомогою до представників влади чи інших осіб. Дії, вчинені у стані необхідної оборони, якщо при цьому не було перевищено її межі, вважаються правомірними і не можуть бути підставою для притягнення особи не тільки до кримінальної, а й до цивільної чи будь-якої іншої юридичної відповідальності.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника Чумака про те, що ОСОБА_4 не мав іншого способу убезпечити себе, свою сім'ю, своє майно від неправомірних дій працівників водоканалу в кількості сімох осіб та, зокрема, його директора - потерпілого ОСОБА_7, які не маючи будь-яких правових підстав, порушили його конституційне право на недоторканість житла, перевищали свої службові повноваження та демонтували обладнання свердловини, яке є приватною власністю ОСОБА_4, окрім як шляхом застосування належним чином зареєстрованої травматичної зброї
За таких обставин суд вважає, що він діяв в стані необхідної оборони та не порушив її меж, встановлених ст. 36 КК України, а тому в його діях відсутній склад злочину, передбачений ст. 129 КК України.
Тому вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Речовий доказ - пістолет "Форт-12 РМ", вилучений у ОСОБА_4, - підлягає поверненню власнику.
З урахуванням вищенаведеного мотиви на спростування доводів апеляційної скарги потерпілого про необхідність призначення більш суворого покарання не наводяться.
Керуючись ст. ст. 284, 405, 407, 417, 419 КПК України апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в :
Провадження за апеляційною скаргою прокурора Войтенка А.Е. - закрити.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 з доповненнями та апеляційну скаргу адвоката Чумака Д.П. в інтересах обвинуваченого - задовольнити.
Апеляційну скаргу представника потерпілого - адвоката Корнаги О.І. - залишити без задоволення.
Вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18 лютого 2015 року стосовно ОСОБА_4 - скасувати, а кримінальне провадження щодо нього - закрити за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення.
Судді:
Зайцев В.А. Слободян К.Б. Ковальська І.А.
З оригіналом вірно: